«Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові, даруй мені, рабу Твоєму», — молимося ми неодноразово словами молитви святого Єфрема Сиріна. І в цих проханнях згадується особлива чеснота — терпіння. Що говорять про терпіння святі отці? «Терпіння є корінь всіх благ», — вчить нас святитель Іоанн Златоуст. «Хто не має терпіння, той позбавлений всякої надії, а тому благаю всякого здобути терпіння, щоб спастися», — говорить нам той же святий преподобний Єфрем Сирін. А у святого Іоанна Кассіана Римлянина ми зустрічаємо розповідь про авву Пінуфія, який вчив учнів своїх багатьом важливим чеснотам і підкреслював, що терпіння не слід пов'язувати з чеснотами оточуючих. Бо якщо до нас добродійно відносяться, то в чому ж наше терпіння? Ці святоотецькі свідоцтва говорять про те, що чеснота терпіння має особливе значення для духовного життя людини. Терпіння - це здатність реагувати на зло, яке нас оточує, не втрачаючи присутності духа, не розтрачувавши своєї внутрішньої енергії, не впадаючи у гнів, у злість, у бажання помсти. Іноді терпіння пов'язують із здатністю людини управляти своїми емоціями. Про такого говорять: він вольова людина, він здатний не сердитися, не гніватися у відповідь на звернене до нього зло. Поза сумнівом, воля присутня в наших спробах здобувати терпіння, але терпляча людина необов'язково повинна бути вольовою, тому що терпіння це стан духу. Всяка вольова людина в якийсь момент не витримує неправди, образ. І волі не вистачає, і терпіння закінчується, тому, що терпіння й не було, а була воля або гарне виховання. Що ж таке терпіння? «Корінь всіх благ», — повторюємо ми слова Златоуста. Але причиною всього доброго і благого терпіння може бути лише тоді, коли воно стає станом нашої душі. А це можливо, якщо людина веде релігійний спосіб життя. Вже неодноразово доводилося говорити про те, що це той спосіб життя, у центрі якого — Сам Бог. Як свідчить Єфрем Сирін, якщо ми надіємося на Бога, то маємо терпіння. Надія на Бога, живе відчуття віри, розуміння того, що Бог захистить і Бог відновить справедливість, створюють внутрішній спокій людини. Терпіння як броня захищає внутрішній стан нашої душі від усяких зовнішніх злих і гріховних обставин, і воно стає ступенем на шляху до Царства Божого. Терпляча людина — та, яка вже стяжала в собі Духа Святого. Тоді ніщо не може поколивати її спокою, тому що навіть найстрашніші і найнебезпечніші спокуси диявольські не здатні сокрушити силу Духа Святого. Саме у цьому сенсі ми говоримо про терпіння як про чесноту. Терпіння не означає того, хто покірно погоджується зі всяким злом і неправдою. Терпляча людина — це не та, що пливе за течією, що змінюється відповідно до вимог навколишнього світу. Це людина, яка зберігає свою внутрішню силу, свою автономність від зла навколишнього світу тільки тому, що в його серці присутній відблиск Божественного Царства. - Терпіння як чеснота прославляє нас над суєтою світу. Терпляча людина знаходить іншу точку зору на все, що бачить, і іншу точку відліку, іншу здатність оцінювати те, що відбувається. У якомусь сенсі терпіння завжди є мудрістю, що відрізняє людину від тих, хто мудрістю не володіє. І тому такі зрозумілі слова Спасителя, які ми читаємо в Євангелії: «Терпінням вашим, спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). Терпінням твориться духовна сила людини. От чому святий преподобний Єфрем і згадує терпіння у своїй чудовій молитві, і щодня не одного разу протягом Великого посту ми просимо Господа: «Дух же доброчесності, смиренномудрості, терпіння і любові даруй мені, рабу Твоєму».