Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святих отців Першого Нікейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Божество Сина Божого, або про єдиноістотність Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отців осудив єресь Арія і його прихильників, які неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя – Господа Ісуса Христа. Вони говорили, що Син Божий a не єдиного єства з Богом Отцем, і тому Він нібито не є Істинним Богом. За їх вченням, Бог Отець створив Сина Божого, як Він створив увесь світ. Вони богохульники, тому що хотіли підрізати під корінь християнську віру. Якщо припустити, що наш Спаситель не Єдиноістотний Син Божий і не є Істинний Бог, то наше спасіння від гріха і смерті залишилось би лише мрією. Всі ми перебували б у гріхах, без очищення і освячення. Ми не мали б ніякої надії на воскресіння з мертвих і на вічне життя. Святі отці довели все безглуздя цього єретичного вчення. І дійсно, ніхто, крім Єдиноістотного Сина Божого, не міг оновити людську природу і очистити її від безмежних гріхів. Єретики намагалися через своє неправдиве вчення відібрати у людей їхню надію на очищення від гріхів, освячення і вічне блаженне життя, заради чого прийшов у світ Син Божий, воплотився і став Чоловіком.

Святі отці захищали правдиве християнське віровчення не тільки на Першому Вселенському Соборі, а й на усіх семи Вселенських Соборах.

Ми живемо на зламі другого і третього тисячоліть християнства. Як свідчить історія, на зламі кожного тисячоліття відбуваються епохальні зміни, які мають вплив на наступне тисячоліття.

Які епохальні зміни відбулися на зламі першого і другого тисячоліть? Зміни дуже важливі! Західне християнство поставило на перше місце в житті кожної людини, нації і всього світового суспільства плоть, а не дух. Зверніть увагу на те, що перше тисячоліття історії християнства було тисячоліттям боротьби з всілякими єресями за чистоту християнського віровчення. Християни вмирали у страшних муках за віру Христову, йшли в пустелі й мо­настирі заради того, щоб дух панував над плоттю.

А що сталось у другому тисячолітті? В центр цивілізації було поставлене служіння плоті. В Церкві почалася боротьба не за чистоту християнського віровчення, а за владу. А Господь Ісус Христос попереджав апостолів про це. Він сказав, що у світі царі й владики володарюють, але у вас не повинно бути так. Хто хоче стати більшим, повинен бути слугою, а хто хоче бути першим, мусить стати рабом (Лк. 22,24-26). У боротьбі за владу Церкви піддавали одна одну анафемі. Релігійні війни в Європі. Вся європейська цивілізація працювала і до цього часу працює на плоть, на земне благополуччя. Чого людство досягло? Радіо, телебачення, літаки, машини, космос, атомна енергетика, комфорт у побуті. Все це добре! Але все це служіння плоті. А що сталось з духом, з духовним життям? Життя духу поступово занепадало. Атеїзм офіційно проголосив, що матерія первинна, а духу відведене другорядне місце.

До чого ж людство докотилося, поставивши на перше місце плоть, або матерію, а на друге місце дух? В результаті цього ми маємо, насамперед, зруйновану сім’ю. Тепер уже майже не існують правдиві християнські шлюби. Молоді люди одружуються не для того, щоб народжувати дітей і любити один одного до смерті, а заради насолоди гріховної плоті. Тому численні розлучення стали нормою життя чоловіків і жінок. Святе почуття любові люди підмінили служінням гріховним пристрастям. Телебачення заполонили програми з оголеною плоттю. Діти і батьки разом бачать людський сором. Друкується і показується те, що дає прибуток. Полиці магазинів і кіосків заповнила продукція, яка пробуджує негідні, тваринні почуття.

Природа нищиться. Настає криза питної води. Ми маємо забруднене повітря. Маємо атомну зброю, яка загрожує існуванню життя на землі. Можна пригадати безліч страхіть, до яких призвели епохальні зміни на зламі першого і другого тисячоліть, коли західне християнство дух підкорило плоті. Православ’я теж користується плодами цивілізації. В його середовище проникла хвороба другого тисячоліття.

Тепер ми стоїмо на порозі третього тисячоліття. Повинні статися епохальні зміни, які будуть мати вирішальне значення для третього тисячоліття. Якщо людство не змінить помилковий принцип життя людини і суспільства, тобто не підкорить плоть духові, а й далі плоть буде панувати над духом, людство швидко покотиться до завершення своєї історії, до кінця світу і другого пришестя Христа. Друге пришестя Сина Божого розділить добро і зло. Господь наш Ісус Христос про це ясно сказав у притчі про Страшний Суд.

2000-ліття Різдва Христвого повинно нагадати людству мету, заради якої Син Божий прийшов у світ і став Чоловіком. Цей славний ювілей має нагадати людям про вічні цінності – любов, правду, вічне життя, воскресіння із мертвих. Він повинен змінити напрям людської діяльності в глобальних масштабах. Необхідно, щоб дух запанував над плоттю, а не навпаки. Відповідальність за це несе перед Богом кожна людина, яка прийняла хрещення. Не треба думати, що Церква – це ієрархія, духовенство і ті миряни, які постійно відвідують богослужіння в храмах. Церква – це всі охрещені. І всі ми несемо відповідальність перед Богом за всі ті дари, які кожен із нас одержав від Духа Святого. Святі отці й християни першого тисячоліття зберегли чистоту християнського віровчення і пріоритет духовного життя над плотським. Перед християнами кінця другого тисячоліття стоїть завдання зробити прорив у способі життя, підкоривши плоть духові, й тим самим віддалити кінець світу і друге пришестя Сина Божого, щоб судити живих і мертвих, і початок життя майбутнього віку.

Амінь!

ФІЛАРЕТ, Cвятійший Патріарх Київський і всієї Руси-України