13 вересня 2014 року, в день свята Покладення чесного пояса Пресвятої Богородицi, керуючий Дрогобицько-Самбірською єпархією архиєпископ Яків

на запрошення митрополита Львівського і Сокальського Димитрія відвідав присілку Заглина, с. Монастирець Жовківського району, де взяв участь у Божественній Літургії на цілющому джерелі – у місці чудесного явлення Божої Матері. Богослужіння очолив Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Його Святості співслужили архиєреї Київського Патріархату: митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, архиєпископ Рівненськиий і Острозький Іларіон, архиєпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, архиєпископ Сімферопольський і Кримський Климент, архиєпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор, єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан, єпископ Володимир-Волинський Матфей, вікарій Волинської єпархії, єпископ Вишгородський Агапіт, керуючийсправами Київської Патріархії, духовенство, віряни Львівської та сусідніх єпархій нашої Церкви.

На Літургії співав львівський чоловічий вокальний октет "Орфей".

Щороку до цілющого джерела присілка Заглина організовується всенародна проща. У цей день до цього святого місця відбувається багатолюдне паломництво з різних куточків України. З благословення архиєпископа Дрогобицького і Самбірського Якова всенародну прощу відвідали священики Самбірського благочиння: Микола Бухній, Василь Бухній, Володимир Лернатович, Ярослав Фабіровський.

Священик Василь Бухній підніс Патріарху лілію, яка раптом розквіла біля ікони Іверської Божої матері, що замироточила у с. Чуква Самбірського благочиння.

Історія присілка Заглини і святого джерела пов’язана з історією села Монастирок. На монастирській горі, за свідченням архівних документів, у XV–XVI ст. був монастир. Люди, переховуючись від навал татар, тікали до лісу, до ченця. Серед таких була й дівчина Маруся, якій під час молитви з’явилася Матір Божа. Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що їй з’явилася Пречиста Діва і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Дитина заплакала, підвела очі вгору і побачила свою небесну гостю. Маруся сказала: «Вона тут, я її бачу». На прохання Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело. З того часу і донині місцеві жителі джерело називають «Марусею».

Перше зцілення завдяки цілющій воді відбулося у 1781 р. У цей час ліс, в якому розташоване джерело, належав польському пану Семінському. У пана була незряча дочка, яку роками безрезультатно лікували від недуги. Селяни радили пану вмивати до сходу сонця дочку водою зі святого джерела. Незважаючи на своє скептичне ставлення, пан погодився. З часом до дівчинки повернувся зір.

Біля джерела парафіяни будували каплиці. У 1871 р. селяни власними пожертвами збудували св. каплицю Положення Пояса Пресвятої Богородиці. Але в другій половині двадцятого століття її неодноразово руйнували, а за одну ніч каплицю відновлювали вірні. У 1989 р. на тому ж місці збудована сучасна пам’ятка. Тут регулярно відбуваються Богослужіння, а щороку 13 вересня у свято Положення пояса Пречистої Діви Марії звершується всенародна проща з Патріархом Київським і всієї Руси-України.

У кінці Літургії Святійший Владика звернувся до присутніх з проповіддю. У своєму слові Архипастир торкнувся теми вшанування Пресвятої Богородиці в українському народі, Яка завжди проявляла до України Свої милості, зокрема через святі ікони, джерела. Патріарх закликав усіх людей посилено молитися за Україну та допомагати захисникам Вітчизни у боротьбі з окупантом.

Після закінчення Святої Літургії митрополит Львівський і Сокальський Димитрій подякував Предстоятелю Української Православної Церкви Київського Патріархату за архипастирський візит і підніс Святійшому Владиці просфору та букет білих хризантем, як зазначив владика Димитрій – останні квіти осені.

Насамкінець Святійший Патріарх Філарет з ієрархами та духовенством спустився до святого джерела – місця чудесного явлення Божої Матері, де скуштував освяченої води.

Автор статті і світлин

прот. Ярослав Фабіровський