Сумну звістку про трагічну смерть свого односельчанина Романа Сусяка, учасника АТО, меденичани отримали під час громадської панахиди за убієними Героями Небесної Сотні, яка відбувалася в селищі 20 лютого.  Символічно покійний Роман долучився до Неї, бо його душа вже перебувала Там, у небесних просторах.

Він їхав з війни, з передової, додому в коротку відпустку, щоб обняти рідних – матір, дружину,  маленького синочка, за якими так сумував. Їхня любов, віра в Бога давали надію, що виживе у цьому  пеклі війни. Залишилися лічені години, кілометри  до цієї зустрічі. Ось вибіжить назустріч синочок Владик, обніме своїми рученятами, защебече про свої шкільні успіхи,   витре сльозу радості згорьована мати, пригорнеться дружина. Не судилося.  Трагічний випадок, зла сила (ДТП біля м. Лубни Полтавської області), не  ворожа куля, обірвав земний шлях  Романа – сина, батька, чоловіка, воїна. Після дочасної смерті батька він був опорою сім’ї. Скромний, працьовитий, товариський,  Роман  ніколи не нарікав на труднощі. Він розпочав будівництво нової хати, виношував мрії про майбутнє родинне щасливе життя. Однак…

Сорокарічний Роман  Сусяк був призваний  до війська під час другої хвилі мобілізації у травні минулого року і  закріплений до Яворівської військової частини. Працював водієм у зоні АТО, возив військових на ротації. Його поважали військові побратими, з якими звела доля. Для меденичан, серед яких чимало нині тих, хто сьогодні зі зброєю в руках боронить рідну землю від підступного й підлого ворога – російських зайд, Романова смерть стала власною трагедією, яка ввірвалася в кожну оселю.

Меденичі давно не пам’ятають такого велелюдного похорону, який відбувся 23 лютог :  тисячі людей – односельці, мешканці навколишніх сіл та міст – прийшли вшанувати пам’ять Героя.  На похорон прибув високопреосвященійший Яків, архієпископ Дрогобицький і Самбірський,  який очолив чин похорону Героя. Йому співслужили секретар Дрогобицько-Самбірської єпархії прот. Андрій Безушко, благочинний Дрогобицького благочиння прот. Ігор Пулик  і  парох меденицької громади прот.  Мирослав Яремкович   та отці з навколишніх сіл. Владика Яків висловив найщиріші співчуття матері, дружині  та рідним загиблого Романа,   наголосив, що ми завжди повинні молитись за тих, хто віддає своє життя за людей, за Батьківщину, бо тільки щира молитва упокоїть душу покійного у вічній небесній Оселі. У своїй поминальній промові  прот. Андрій Безушко  відзначив жертовність та  мужність наших українських воїнів, які в цей нелегкий для нашої країни час,  захищають її від ворога. Роман був одним з них, він не вагався:  йти чи не йти на війну, бо не міг зрадити передусім собі, усвідомлюючи, що цей його обов’язок, його хрест,  його Доля. Отець Мирослав, прощаючи покійного Романа з рідними,  звернувся до громади селища, місцевої влади допомогти дружині Героя завершити будівництво хати, адже це наш обов’язок  – живих   – перед світлою пам’яттю  Романа.

Військові почесті  Героєві були віддані  на селищному цвинтарі. На могилі звучав Гімн України, який  супроводив  військовий салют. Земля Тобі пухом, дорогий Романе. Вічна Пам’ять! Слава Героєві! Слава  Україні!

Василь Зварич,

парафіянин

церкви Успіня Пресвятої Богородиці

с.Меденичі