«Радуйся, Ізбавительнице, від горя, бід і загибелі рятуй нас, бідних!»

(Акафіст до ікони Божої Матері «Ізбавительниця)

З такими словами, 25 червня 2017 року Божого, паломники парафій святого рівноапостольного великого князя Володимира м. Новий Калинів і учні Підбузької недільної школи «Чадо Боже» Дрогобицько-Самбірської єпархії УПЦ КП відвідали велику українську святиню на Прикарпатті, відому як Український Афон, який розташований у мальовничому с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, де молитовно вшановувалась чудотворна ікона Божої Матері «Ізбавительниця», яка знаходиться над Царськими воротами головного Соборного храму чоловічого монастиря.

З нагоди свята чудотворної ікони Божої Матері «Ізбавительниця» богослужіння очолив митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф разом з братією монастиря і священнослужителями. Після закінчення літургії був звершений хресний хід з читанням святого Євангелія і окропленням віруючих християн святою водою. Учениці Підбузької недільної школи Віра Кекош і Любов Стецяк удостоїлися нести ікону Божої Матері під час хресного ходу. Потім владика розповів всім присутнім історію цієї ікони і привітав зі святом. Після чого в храмі було опущено чудотворну ікону Божої Матері для поклоніння і моління за порятунок від хвороб, горя і біди.

Опісля святкового богослужіння паломники з чистотою серця, з щирістю молитов ознайомились з іншими святинями монастиря, а саме: Храмом святих страстотерпців благовірних князів Бориса і Гліба, Храмом Благовіщення Пресвятої Богородиці, а також відвідали Блаженний камінь, який знаходиться вгорі від обителі на відстані 400 метрів від виїзної брами. Отець Ярослав Фабіровський розказав повчальну й цікаву історію монастиря і Блаженного каменя, до якого ми піднімалися.

Блаженний камінь — це місце молитви й очищення від скверни, це перше житло — скит, де поселилися «перші апостоли карпатського Підгір'я». Це святе місце з цілющою водою, яка зціляє від недуг видимих і невидимих. Парафіяни смт. Підбуж і міста Новий Калинів з отцем Ярославом помолились, спожили святу воду і зробили на згадку спільну світлину.

Манявський монастир – це місце духовності, миру та любові. Передати вражень від відвідин цього святого місця не можливо, його потрібно відвідати і побачити. Можна сказати лиш одне, – враження будуть сповнені блаженністю та духовною радістю. Паломники повернулись додому, сповнені великою любов’ю і піднесені духом.

Софія Альмес,

учитель Підбузької недільної школи «Чадо Боже»