Святитель Феофіл Антіохійський вчить про дар покаяння:
Бог подав велике благодіяння людині, що не залишив її вічно зв’язаною гріхом, але, ніби засудивши на заслання, вигнав її з раю, щоб вона цим покаранням очистила впродовж певного часу гріх і, виправившись, потім могла бути повернена. Тому після сотворення людини в цьому світі, як таємничо написано в книзі Буття, ніби двічі вона була оселена в раю: вперше сповнилося це, коли вона була там оселена, а вдруге має звершитися після воскресіння і суду. І як посуд, коли після створення його виявиться в ньому якийсь недолік, переливається або переробляється, щоб він став новим і непошкодженим, так буває і з людиною через смерть: бо вона, деяким чином, руйнується, щоб при воскресінні з’явитися здоровою, тобто чистою, праведною і безсмертною. А що Бог кликав і сказав: «Адаме, де ти?» — це зробив Він не тому, що не знав, але як довготерпеливий давав йому шанс до розкаяння і сповіді. Святитель Феофіл Антіохійський. Послання до Автолика. Книга друга // Апологети. Збірка писань древніх християнських апологетів у перекладі українською мовою. — К.: Видавничий відділ УПЦ КП, 2010. — С.478. Підготував архімандрит Лаврентій (Живчик)
