ДРОГОБИЦЬКО–САМБІРСЬКА ЕПАРХІЯ

У сизих туманів над осиротілими полями урочисто вливаються церковні дзвони. Що не кажіть, а серед радостей життя, мабуть, не знаємо більшої, ніж храмове свято – по- народному – «празник».

Тихим блаженством, срібним відлунням, завітало це свято у наше гірське село Ріп’яна 21 листопада Собор Архистратига Божого Михаїла. Святість молитов церковного  хорового співу плив під куполами. Здавалось, ангели літали у маєві вишиваних рушників, палахкотіли свічки, їх світлі вогники тягнулись до гір, до неба і теж молились Богу.

Собор святого Архистратига Михаїла та інших сил небесних не є одним із дванадцяти найбільших у церковному календарі, проте Архангела Михаїла в Україні надзвичайно шанують.

 Цього річ особливим пошануванням удостоївся цей Архангел у церкві нашого села. Настоятель о. Ігор Дудик та парафіяни сердечно вітали отця декана Іоана Білика, о. Ярослава Грицу, о. Степана Бандуру,  о. Володимира Бандуру, о. Володимира Старосту, о. Дмитра Яворського, о. Романа Шака, о. Михайла Бабича, о. Романа Вістака, о. Івана Білика.

Святкову Літургію очолив отець декан Іоан Білик. Його чистий, сильний голос легко і вільно злетів під куполами храму: «За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю і страхом Божим входять до нього Господу помолимось».

 Піднесено, душевно прохально – щиро звучить другий антифон у виконані хору: «... Молитвами Святих Твоїх, Спасе спаси нас … домові Твоєму, Господи належить Святість на довгі дні».

Святі слова спільної молитви злили воєдину і дітей, і дорослих, і людей поважного віку. Осяяли всіх любов’ю  великою, як сонце, святою, як небо, рідною, як земля.

Серце кожного присутнього зворушили слова о. декана Іоана Білика який підкреслив, що земля наша, хоч і розіп’ята на хресті історії, але свята. І ми вічно були і будемо на цій Богом даній землі як народ. І нема кращого неба, ніж небо України, і немає кращої землі, ніж наша Україна. І як Архістратиг Михаїл – вірний служитель Божий, який скинув таки із неба гордого Денницю. Так і ми вірою, молитвою, любов’ю, мужністю і відвагою переможемо сучасних «люциферів».

Світла година храмового свята. Урочиста процесія виходить із церкви. Освяченою водою  отці окроплюють присутніх парафіян та гостей. І хоч день видався не сонячним, та в прохолодних краплях освяченої води відчувалося тепло Божого Благословення, що зігрівало душу й наповнювало її вірою, любов’ю, щастям і ясним світлом на многая і благая літа!

Ольга Богдан