ДРОГОБИЦЬКО–САМБІРСЬКА ЕПАРХІЯ

                                   Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Мф.5,9).

Спокій української землі, немов землетрус, сколихнула неоголошена війна. Потужним вихором перекроїла впевненість у завтрашньому дні.

І хоча називають це військовим конфліктом, АТО, гібридною війною, наслідки -жахливі. «Фронт» і «тил» сформувались в Україні. Найкращі сини і дочки – цвіт нації опинилися на фронті, а надійний тил в той час почали  забезпечувати українці доброї волі. Починаючи від волонтерів, підриємців, бізнесменів до бабців-пенсіонерів, студентів, людей інвалідів, які самі потребують допомоги, всі долучаються у допомозі військовим, заради миру. Таким людям - миротворцям з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета  започатковані  медалі "За жертовність та любов до України". Вже більше як 8 тисяч таких церковних відзнак вручено людям по всій Україні за їх любов та самопожертву.

Для духовної і молитовної підтримки воїнів АТО і батьків загиблих, архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків відвідав місто Жидачів. 12 лютого у свято Собору вселенських учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого, парафіяни церкви „Всіх святих” гостинно  зустрічали Владику. Привітали теплим словом, піднесли на вишитому рушнику хліб і сіль, і просили помолитись та благословити всіх. Настоятель храму, благочинний Жидачівського району, митрофорний протоієрей Стефан Гарасимів підкреслив: «Владико скріпіть наші молитви за мир в Україні, здоров’я і добробут всіх хто проживає в цьому місті».

Після прочитаного Євангелія до парафіян з повчальним, глибоко моральним, піднесеним словом звернувся Високопреосвященніший архієпископ Дрогобицький  і Самбірський  Яків. У проповіді Владика використав широко- богословський, водночас доступний і здатний до сприйняття  матеріал. Наголосив, що головною умовою для спасіння є святість. Святість досягається через виконання заповідей Христових. Головні заповіді – це любов до Бога і ближнього. Цією дорогою заповідей пройшли вселенські учителі: Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий і досягли святості.

  Після звершення Літургії, настоятель о. Стефан Гарасимів подякував Владиці Якову за молитву. Владика у свою чергу привітав іменинників свята, і закликав поглиблювати та посилювати приватну молитву в домашніх оселях,  цитуючи слова великого Кобзаря : «Свою Україну любіть.. Любіть її… во время люте… В останню тяжкую минуту …За неї Господа моліть». В храмі пролунало многоліття із словами : « За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ!».

  В центрі міста Жидачева біля памятника Тарасові Шевченку, Владика Яків, разом із воїнами-афганцями і військовими АТО поклали квіти до підніжжя Кобзаря  та запалили пам’ятні свічки. Пройшли Алеєю Героїв, і біля пам’ятного знака Героям Небесної Сотні відслужили панахиду. У молитві згадали воїнів, які поклали своє життя за волю і долю України, а також усіх невинно вбитих у роки лихоліть. «Україна йде тернистим і кровавим шляхом,-зазначив архіпастир,- про це свідчать сторінки її історії. Навіть останнє століття наповнене громадянськими і світовими війнами, війною в Афганістані, і тепер неоголошеною війною на Донбасі. Потрібно вивчати і засвоювати уроки минулого, щоб бути гідними майбутнього». Владика декілька разів цитував Тараса Шевченка, особливо запам’ятались слова : «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше – спати, спати і спати на волі…»

Зустріч  продовжилися в актовій залі адмінбудинку. Владика Яків звернувся до воїнів афганців, військових АТО і матерів загиблих.   Наголосив, що воїн – це святе для українського народу, бо відстоює мир. А миротворці, за словами Ісуса Христа, отримають блаженство і синами Божими назвуться.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, Владика Яків та о. Стефан Гарасимів  вручили церковні медалі "За жертовність та любов до України":

Матерям загиблих : Козак Оксані Михайлівні, Попович Олександрі Володимирівні.

Інвалідам війни : Василик Тарасу Петровичу, Шкумат Роману Ярославовичу, Яремчук Івану Дмитровичу.  

Пораненим, та іншим :Андрешків Володимиру Степановичу, Багрій Святославу Дмитровичу, Бойчук Богдану Петровичу, Верес Ігору Володимировичу, Волицький Роману Івановичу, Данилів Тарасу Ігоровичу, Держило Олегу Миколайовичу, Железняк Сергію Сергійовичу, Ковалів Василю Федоровичу, Коцюба Володимиру Ігоровичу, Лашко Мар’яну Ігоровичу, Мазур Івану Миколайовичу, Малиновська Дарії Олексіївні, Малиновська Наталії Богданівні, Медюх Василю Юрієвичу, Микитин Михайлу Васильовичу, Павлинський Владлену Йосиповичу, Підгайний Михайлу Івановичу, Савка Івану Васильовичу, Савула Ігору Івановичу, Снігура Михайлу Ярославовичу, Стефанів Тарасу Миколайовичу. Хром’як  Роману Михайловичу, Цебуля Віталію Михайловичу.

Творити мир, працювати над підтримкою миру – це Божа справа. Без Бога мир неможливий, і тільки сини Божі можуть стати миротворцями світу. Хай Бог миру буде з усіма нами. 

 прот. Іван Бойчин