ДРОГОБИЦЬКО–САМБІРСЬКА ЕПАРХІЯ

 Мальовниче галицьке містечко Жидачів, розташоване на березі річки Стрий - одне з найстаріших міст Прикарпаття.

    Місто багате своєю історією, пам'ятками минувшини та сучасними досягненнями, серед яких будівництво величного храму - Церкви «Всіх Святих», зведеного завдяки клопіткій і дружній праці громади Української Православної Церкви Київського Патріархату.

     Церква, яку будували впродовж дванадцяти років, стала архітектурною окрасою центру міста. Щонеділі, на кожне свято, починаючи лютого 2009 року, коли відбулося перше Богослужіння, парафіяни приходять в храм, щоб подякувати за земні дари, очистити свої душі і почути Боже слово. Божу науку, яка веде до правди, справедливості і спасіння.

      Та не таким легким був шлях вірних УПЦ КП до Божого храму.

      На початку 90-х років минулого століття виникли міжконфесійні конфлікти. Не оминула ця проблема і Жидачів. Громада Жидачева розділилася навпіл - православних і греко-католиків. Гостро постало питання - як поділити єдину в місті церкву між двома конфесіями? З подій, які відбувалися, православній громаді стало зрозуміло, що необхідно подумувати про будівництво церкви для своїх релігійних потреб. Це зрозуміла і місцева влада, яка на звернення громади дала дозвіл на зведення храму на місці, де планувалося будівництво палацу культури. Почалася клопітка робота з оформлення документації та проведення підготовчих робіт. Проте представникам громади не терпілося вже проводити Богослужіння на відведеній земельній ділянці, тому що ходити пішки до церкви у село Межиріччя, громада якого радо приймала жидачівських парафіян, особливо старшим людям -- ставало щораз важче. Отримавши дозвіл на будівництво церкви, громада поруч фундаменту новобудови за чотири дні звела капличку, здійснила всі оздоблювальні та інші роботи для проведення церковних служб та обрядів і вперше в ній отцем Стефаном Гарасимівим була відслужена святочна літургія в честь Різдва Христового 7 січня 1995 року.

     Тепер перед громадою постало основне завдання - будівництво церкви. Згуртувавшись навколо свого духовного наставника о. Стефана, щодня від зорі до зорі, по цеглині зводили вірні Божий храм. Роботи велися з великим піднесенням, з гарним настроєм, з впевненістю і вірою Церква ВСІХ СВЯТИХ буде! А втіленням оптимізму, віри у справедливість і добро, у здійснення планів був настоятель храму.

Будучи кандидатом богослов'я, знаючи і володіючи кількома мовами о. Стефан не переставав і не перестає дивувати багатьох людей своєю надзвичайною ерудованістю, широким кругозором, знаннями і обізнаністю в різних гуманітарних і технічних науках. А ще душпастир не цурається жодної роботи - він і зварювальник, і муляр, і столяр, і будівельник... Це його заслуга в тому, що новозбудований храм має таку чудову акустику. Знаючи основи акустики в старовинних будівлях і принципи стародавнього будівництва о. Стефан переконав архітекторів внести відповідні зміни у проектну документацію щоб кожне слово священника виголошене з вівтаря було виразно чути у будь-якому куточку церкви.

    З 18 березня 1986 року, коли отець Стефан отримав указ про призначення настоятелем храму «Воскресіння Господнього» і розпочав служити у м.Жидачеві, пройшло 30 років. Впродовж цього часу його відданість у служінні Богові і людям стали наочним прикладом життя християнина. Скромний і мудрий -- він згуртовує людей і веде їх за собою на добрі діла. Отець зумів переконати парафіян у реальності будівництва величного храму, у якому одночасно можуть молитися 500 осіб, організував його будівництво, сам зводив церкву і через 12 років - 22 лютого 2009 року завів мирян до новозбудованого Божого дому. Служачи в цей день Божественну літургію, о. Стефан і прихожани Церкви Всіх Святих дякували Господу за те, що дорогою нелегкої праці, але в злагоді і взаєморозумінні вів їх до порога храму, просили сил і наснаги в реалізації подальших парафіяльних планів.

     Прихожани церкви гордяться своїм настоятелем, поважають його, довіряють йому свої печалі і радості, і завжди отримують добрі поради в різних житейських ситуаціях.

За тридцятирічну самовіддану благословенну працю у Жидачеві вся діяльність і труд митрофорного протоієрея, кандидата богослов'я, декана Жидачівського Благочиння УПЦ КП отця Стефана Гарасиміва спрямована на духовне зцілення і виховання та єднання містян. Беззаперечними є його високий авторитет, життєва мудрість, толерантність.

    Парафіяни Церкви Всіх Святих горді за свого пастиря, з глибокою повагою схиляють голови з визнанням і подякою за труди і молитви, за засіяні в серця зерна любові, милосердя, і непохитної віри у Всевишнього, зичать міцного здоров'я і бажають своєму настоятелеві і духовному вчителеві, щоб Всемилостивий Господь укріплював його, оберігав та допомагав своїми милістю і щедротами, надихав на подальшу невтомну працю на благо Церкви, пастви та громади Жидачева ще багато-багато років.

Тридцять літ минуло в плині часу,

Пролетіло у вирі надій,

Як доля привела Вас у Жидачів,

Щоби шлях пастиря верстати свій,

В час радості і смутку Ви є з нами,

За нас молитва до небес злітає.

Завдяки Вам є храм із куполами,

Що нас єднає й душі звеселяє.

Живіть у розмові Богом довгії літа,

Навчайте вірних, як по правді жити.

Хай стелить Господь Вам дорогу світлу,

Щоб достойно Богові служити.

У тридцять років вклалося багато,

Служіння Ваше змінювало світ.

Уклін низький й подяка за цю дату,

Хай шле Господь здоров’я й много літ.

Парафіяни храму «Всіх святих».

                 м. Жидачів.