Війна що ведеться на сході України, продовжує нести страшні звістки в українські родини у селах та містах нашої держави.

23 липня 2015 року, в м. Турка на Львівщині прощались з загиблим героєм 27-річним турківчанином, молодшим сержантом, радіотелеграфістом зенітно-артилерійського взводу 79 аеромобільної бригади  Юрієм Міськом, який загинув  19 липня 2015 року під час виконання бойового завдання під Маріуполем.  В останню дорогу на рідній землі пришли провести жителі міста Турки та мешканці сусідніх сіл. Не залишились байдужими  представники влади та громадські організації.

22 липня пізно у вечері у супроводі колони  машин ГО «Самооборона» та  Автомайдану  Турківщини  тіло Юрія доправили до храму Покрови Пресвятої Богородиці  УПЦ КП. Велика кількість жителі міста  та  мешканці  сусідніх сіл зі свічками в руках та сльозами на очах  зустрічали свого земляка. На порозі храму тіло героя зустрічали собор священослужителів різних конфесій. Одразу після зустрічі було розпочато чин  парастасу який очолив настоятель храму  протоієрей Михаїл Благун.  У своєму пастирському слові настоятель храму закликав людей до молитви за безсмертну душу спочилого воїна, і належного вшанування героя України. З Юрієм прощалися цілу ніч. Наступного дня о 10:00 год. розпочався чин похорону, який очолив висикопреосвященіший Яків Архиєпископ Дрогобицько-Самбірський. Його  висопреосвященство співслужив  собор священослужителів Турківського благочиння УПЦ КП, а також духовенство УАПЦ та УГКЦ Турківщини. У своєму слові владика Яків висловив батькам, родичам, друзям та жителям міста своє співчуття через втрату сина, брата та істинного героя України. « В бою з підступним ворогом він віддав найдорожче – своє життя – за волю і незалежність рідної України. Його героїчна смерть служитиме прикладом мужності та патріотизму для майбутніх поколінь.»

Поховали Юрія Міська на місцевому кладовищі із всіма військовими почестями під залп військового салюту та Гімн України тіло Юрія віддали рідній землі.

Юрій Місько загинув заради миру, захищаючи свободу та незалежність своєї батьківщини. Прикро усвідомлювати, що сьогодні його уже нема серед нас. Але в Турці сотні людей  все життя пам’ятатимуть його як щиру, надзвичайно порядну, чесну і доброзичливу людину. Своїм особливим оптимізмом, високим патріотизмом він налаштовував оточуючих на позитивні емоції.

Такі як він, завжди будуть в наших серцях. Вічна пам'ять Герою! І вічна слава! Герої не вмирають.  

                                                                                           Настоятель храму     

                                                                                      Покрови Пресвятої Богородиці

                                                                                         м.Турка 

                                                                                              протоієрей Михаїл Благун