За ініціативи науковців і громадських діячів Андрія Юраша і Миколи Хмільовського у Львові 8 серпня пройшов круглий стіл за участі духовенства і мирян УПЦ КП, УАПЦ і УПЦ (МП), на якому йшлося про дієві шляхи відновлення єдності Українського Православ’я.

За словами організаторів, православні священики і віруючі «дійшли до переконання, що бар’єри, які все ще розділяють і рвуть тіло Української Православної Традиції, є штучними, вторинними та такими, які не мають нічого спільного із сутністю християнської віри, а тому вони можуть і повинні бути подолані у рамках діалогу любові, поваги і взаємовизнання».

У результаті було прийнято спільне звернення «до православних братів у Вкраїні сущих», повний текст якого подаємо нижче. А також створено постійно діючий Координаційно-редакційний комітет для продовження ініціативи, де якого увійшли представники трьох Православних Церков, а також ініціатори круглого столу.

«МИ ВТОМИЛИСЯ БУТИ РОЗ’ЄДНАНИМИ…»

Звернення православних (УАПЦ, УПЦ КП, УПЦ) священиків та вірян Львівщини до православних братів у Вкраїні сущих.

Дорогі владики, отці, брати і сестри!

Нас – православних священиків та вірян Львівщини – не розділяє ані віра, ані догмати, обряди, свята, ані календар, ані мова, культура чи менталітет! Більше того: у час небезпеки, перед лицем зовнішньої агресії з боку Російської Федерації, коли вся Вкраїна, всі громадяни єднаються, щоб захистити себе, своїх рідних і близьких від ворога, ми не можемо дозволити собі залишатися роз’єднаними. Ми – це 387 парафій УАПЦ, 461 – УПЦ КП, 65 – УПЦ (МП). Ми – це 256 священиків УАПЦ, 420 – УПЦ КП, 64 – УПЦ (МП). Ми – це до мільйону вірян, які належать до наших Церков та регулярно відвідують Богослужіння.

Тому ми зібралися 8 серпня 2014 року в історичній столиці Галичини, щоб від переважної більшості православних Львівщини заявити: «Нам боляче бути роз’єднаними!».

По-перше, ми упевнені, що єдиною історично та еклезіально виправданою формою існування Православ’я в Україні є помісність, тобто автокефальний устрій Православної Церкви у незалежній Українській Державі.

По-друге, усі ми чітко та однозначно усвідомлюємо, що сподіватися на отримання цього природного та обґрунтованого статусу як дару від Московського Патріархату – марно. Тому усі Православні  Церкви в Україні, їхнє духовенство та миряни приречені на пошук порозуміння поміж собою та майбутнє об’єднання у рамках Помісної Церкви всіх, хто прагне саме такої моделі для розвитку Українського Православ’я.

По-третє,  ми поділяємо думку, що подолання розділення Українського Православ’я повинно стати питанням і проблемою всього Вселенського Православ’я. Природним союзником у вирішенні цього питання є Церква-Матір Київської Митрополії – Вселенський Патріархат, а також інші Помісні Церкви.

Учасники зібрання висловили готовність і надалі спільно працювати у рамках створеної групи та з перспективою розширення її організаційної місії (наприклад, у  рамках нових областей) та із залученням до співдії нових членів (до прикладу, правлячих архієреїв) задля пропонування, обговорення та імплементації конкретних механізмів здійснення акцептованої всіма стратегії - об’єднання існуючих юрисдикцій задля утворення Єдиної Помісної Української Церкви, що стане органічним  елементом і компонентом Світової Православної Ойкумени.

Року Божого 2014, дня 8 серпня

Прес-служба єпархії з посиланням на RISU